Шановні батьки!
- Не діліться особистою інформацією: ніколи не надавайте свої домашню адресу, номер телефону, назву школи чи інформацію про батьків.
- Тримайте паролі в секреті: не давайте свої паролі навіть найближчим друзям, окрім батьків.
- Не діліться фотографіями: не надсилайте свої фотографії незнайомцям і не публікуйте їх на загальних майданчиках без дозволу батьків.
- Ігноруйте грубі коментарі: не реагуйте на образливі або грубі повідомлення, заблокуйте кривдника, якщо це можливо.
- Повідомляйте про проблеми: одразу ж розкажіть дорослим (батькам, вчителям), якщо хтось вас ображає, погрожує чи змушує робити щось небажане.
- Не погоджуйтесь на зустрічі: ніколи не зустрічайтесь з людьми, з якими познайомилися онлайн, без дозволу батьків. Якщо така зустріч необхідна, вона має відбуватися в громадському місці і в присутності батьків.
- Не завантажуйте невідомі програми: завантажуйте програмне забезпечення тільки з надійних джерел, інакше це може завдати шкоди комп'ютеру.
- Розвивайте критичне мислення: пам'ятайте, що не вся інформація в інтернеті є правдивою. Критично ставтеся до новин та повідомлень.
- Обговорюйте інформацію: якщо ви знайшли щось, що вас турбує чи лякає, обговоріть це з батьками. Не соромтеся ставити питання.
Шановні батьки!
- Батьки можуть створити обліковий запис Google для дитини та керувати ним за допомогою Family Link.
- Це дозволяє налаштовувати батьківський контроль, щоб керувати доступом дитини до програм і сервісів, як-от Gmail.
- Існує можливість створити обліковий запис без адреси Gmail і пароля (наприклад, для планшета Pixel Tablet, якщо дитині менше 9 років), з можливістю додати їх пізніше.
- Після 13 років
- Коли дитині виповнюється 13 років (або відповідний вік у вашій країні), вона отримує право самостійно керувати своїм обліковим записом.
- Батькам надсилається попередження перед цим, щоб вони могли підготуватися до втрати контролю.
- В день народження дитина може вибрати, хто керуватиме її обліковим записом: вона сама чи батьки.
- Навіть після досягнення цього віку, батьки або дитина можуть будь-коли вимкнути батьківський контроль.
- 💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢
Освітній контроль та підтримка
Прозорість навчального процесу: Батьки можуть бачити, що саме вивчає дитина, які теми проходить, які завдання виконує.
Можливість допомогти дитині: Завдяки доступу до матеріалів, батьки можуть краще пояснити складні теми або проконтролювати виконання домашніх завдань.
Гнучкість та доступність
Навчання у зручний час: Якщо дитина пропустила урок або потребує повторення — все доступно онлайн у будь-який момент.
Доступ з будь-якого пристрою: Платформа працює на комп’ютерах, планшетах, смартфонах — це зручно для сімей з різними технічними можливостями.
Якісний контент
Сучасні навчальні матеріали: Відеоуроки, інтерактивні тести, презентації — усе відповідає державним стандартам.
Підготовка до діагностувальних робіт: Батьки можуть бути впевнені, що дитина має доступ до актуальної інформації для підготовки.
Залучення до навчання
Спільна участь у навчальному процесі: Платформа сприяє налагодженню комунікації між батьками, дітьми та вчителями.
Мотивація дитини: Коли батьки цікавляться навчанням, дитина відчуває підтримку і має більше стимулу вчитися.
Безпека та надійність
Офіційна платформа: ВШО створена Міністерством освіти і науки України, що гарантує її відповідність освітнім вимогам.
Безкоштовний доступ: Батьки не повинні турбуватись про оплату — платформа є відкритою для всіх.
Шановні батьки за запрошенням вчителя або QR-посиланням прошу долучити дітей до курсу "Математика"
Ознаки, на які варто звернути увагу
Раптові зміни в поведінці: дитина стає замкнутою, дратівливою, тривожною або надмірно мовчазною.
Небажання йти до школи: часті скарги на погане самопочуття, прохання залишитися вдома без видимих причин.
Проблеми зі сном або апетитом, безсоння, нічні кошмари, зниження або підвищення апетиту.
Зіпсовані або втрачені речі: одяг, рюкзак, гаджети або шкільне приладдя часто ламаються або зникають без пояснень.
Несподівані фізичні травми: подряпини, синці, які дитина не може чітко пояснити.
Зниження успішності: різке падіння оцінок, втрата інтересу до навчання чи улюблених занять.
Соціальна ізоляція: відсутність друзів, уникання спілкування, небажання брати участь у позакласних заходах.
Раптові зміни в поведінці: дитина стає замкнутою, дратівливою, тривожною або надмірно мовчазною.
Небажання йти до школи: часті скарги на погане самопочуття, прохання залишитися вдома без видимих причин.
Проблеми зі сном або апетитом, безсоння, нічні кошмари, зниження або підвищення апетиту.
Зіпсовані або втрачені речі: одяг, рюкзак, гаджети або шкільне приладдя часто ламаються або зникають без пояснень.
Несподівані фізичні травми: подряпини, синці, які дитина не може чітко пояснити.
Зниження успішності: різке падіння оцінок, втрата інтересу до навчання чи улюблених занять.
Соціальна ізоляція: відсутність друзів, уникання спілкування, небажання брати участь у позакласних заходах.
Як говорити з дитиною
Створіть безпечний простір для розмови, говоріть спокійно, без тиску. Дайте зрозуміти, що ви на її боці.
Ставте відкриті запитання.
Наприклад: “Як проходить твій день у школі?”, “З ким ти граєш на перерві?”, “Чи хтось тебе ображає?”
Не звинувачуйте, уникайте фраз типу “Ти сам винен” або “Треба було дати здачі”.
Підтримуйте емоційно.
Покажіть, що ви вірите дитині, і готові допомогти.
Створіть безпечний простір для розмови, говоріть спокійно, без тиску. Дайте зрозуміти, що ви на її боці.
Ставте відкриті запитання. Наприклад: “Як проходить твій день у школі?”, “З ким ти граєш на перерві?”, “Чи хтось тебе ображає?”
Не звинувачуйте, уникайте фраз типу “Ти сам винен” або “Треба було дати здачі”.
Підтримуйте емоційно. Покажіть, що ви вірите дитині, і готові допомогти.
Що робити, якщо булінг підтвердився
Зверніться до класного керівника або шкільного психолога.
Важливо, щоб школа знала про ситуацію і вжила заходів.
Зберігайте докази: фото, повідомлення, записи — усе може бути важливим для розслідування.
Поясніть дитині її права.
Вона має право на безпечне середовище та повагу.
За потреби — зверніться до фахівців.
Психолог або юрист можуть надати додаткову підтримку.
💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢
Зверніться до класного керівника або шкільного психолога. Важливо, щоб школа знала про ситуацію і вжила заходів.
Зберігайте докази: фото, повідомлення, записи — усе може бути важливим для розслідування.
Поясніть дитині її права. Вона має право на безпечне середовище та повагу.
За потреби — зверніться до фахівців. Психолог або юрист можуть надати додаткову підтримку.
💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢
Що таке "особисті кордони"? Як про це говорити з дитиною?
Пам’ятка для батьків: як говорити з дитиною про особисті кордони, яка допоможе м’яко, але впевнено говорити з дитиною про особисті кордони — фізичні, емоційні та соціальні.
1. Поясніть, що таке особисті кордони
Скажіть просто: «Особисті кордони — це те, що тобі комфортно або некомфортно робити, говорити, дозволяти іншим».
Наведіть приклади: «Ти маєш право не обіймати когось, якщо не хочеш» або «Ти можеш сказати “ні”, якщо тобі щось не подобається».
2. Говоріть відкрито і без осуду
Створіть атмосферу довіри: «Я завжди на твоєму боці. Можеш розповісти мені все».
Уникайте критики чи сорому: навіть якщо дитина зробила помилку, важливо підтримати її.
3. Навчіть розпізнавати порушення кордонів
Поясніть, що:
Якщо хтось змушує мовчати — це тривожний сигнал.
Якщо щось викликає страх, сором або дискомфорт — це може бути порушенням кордонів.
Навчіть фразам: «Мені це не подобається», «Зупинись», «Я не хочу».
4. Підкреслюйте право на “ні”
Дитина має право відмовитися від:
Дотиків, які їй неприємні.
Ігор або розмов, які її лякають чи бентежать.
Спілкування з людьми, які її принижують.
5. Розігруйте ситуації
Грайте в рольові ігри: «Що ти скажеш, якщо хтось бере твої речі без дозволу?»
Це допомагає дитині тренувати впевненість і швидку реакцію.
6. Поясніть, що кордони є і в інших
Навчіть поважати чужі “ні”: «Якщо хтось не хоче грати — це нормально».
Поясніть, що дружба — це не тиск, а взаємна повага.
7. Покажіть, куди звертатися по допомогу
Назвіть людей, до яких дитина може звернутися: батьки, вчитель, шкільний психолог.
Поясніть, що звертатися по допомогу — це не “ябедничати”, а захищати себе.
Пам’ятайте: найкращий спосіб навчити дитину поважати свої кордони — це показувати це на власному прикладі. Якщо ви самі вмієте говорити “ні” і поважаєте межі інших — дитина це перейме.
💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢💢






Немає коментарів:
Дописати коментар